Добрий брат-такмед: ​українська тактична медицина та російські стрільці-санітари



Сучасні засоби ураження та балістичного захисту змінили співвідношення вбитих до поранених. Якщо у другій світовій війні воно становило 1:4-1:5, то зараз – 1:2-1:2,5. Значний вплив на цю пропорцію мають артилерійські боєприпаси, котрі ми тримали від союзників і котрі мають більшу потужність та ефективність. За російськими оцінками, наприклад, влучання реактивного снаряду HIMARS призводить до ситуації, коли 200-х більше ніж 300-х.

Об этом сообщает Русский слон


Зміна формату боїв змінила структуру поранень: до уражень, притаманних артилерійським обстрілам та стрілецьким двобоям, додалися поранення після застосування важких вогнеметних систем, рукопашних боїв, зростає чисельність жертв жорстоких сутичок з ДРГ та ДРГ між собою. Зима додає захворювань.


Таке враження, що за двадцять років локальних війн і конфліктів ЗС РФ не зробили жодних висновків. Нічого не змінилося з часів першої чеченської війни, яка розпочалася у 1994-му. Зокрема, й у сфері військової медицини. На передовій бракує кваліфікованих санітарів, молодшого медичного персоналу, що призводить до загибелі приблизно половини важких поранених ще до отримання ними першої медичної допомоги або їх евакуації з поля боя. Більш легкі поранені за той самий час стають важкими, адже само- і взаємодопомозі російські війська практично не навчені.


Війна. Прогноз на пів року




Красномовним є той факт, що на посади такмедів (в російських штатах – стрільців-санітарів) призначають не тих, хто отримав відповідну підготовку (ВОС 878, «санінструктор роти»), а тих, хто ще живий і під руками, адже ВОС 100 «стрілець» і ВОС 100 «стрілець-санітар» відрізняються індексом, на що просто не зважають. У кращому випадку такий «фахівець» є один на взвод, при тому що треба один на відділення. Психологічна готовність цих бійців також за межами мінімальних професійних вимог. Татарстанська «Бізнес-газета» повідомила 2 лютого, що Казанський державний медичний університет розробив 18-годинний курс першої допомоги, який навчає волонтерів виявляти та лікувати незначні травми та спілкуватися з людьми з важкими психічними травмами, після чого перші 30 добровольців вирушили на Донбас. 6 лютого вирушила друга група. Це, власно кажучи, все, що слід знати про тактичну медицину в ЗС РФ.


Друга проблема – евакуація з-під обстрілу. У росіян немає червоних, жовтих, зелених та інших кольорових зон, тому пораненого евакуюють одразу в медпункт батальйону. При чому охочих це зробити значно більше, ніж кількість тих, хто хоче йти в атаку. Що вирішує командир? А що він має обрати між «один поранений» і «купа народу побігла за пару кілометрів віднести пораненого і не факт, що повернеться скоро»? Російський командир просто забороняє евакуацію. Наслідок цього рішення – за час атаки підрозділ, що її проводить, може бути знищений, тому поранені просто помирають, покинуті усіма, або підрозділ виконав бойову задачу, але за цей час важкі померли, легкі стали важким, хоча, можливо, дочекалися евакуації. Час евакуації поранених з простору між рубежем спішування та рубежем переходу в атаку (нормативно між ними не більше кілометра) може становити до 8 годин, за цей час смертність серед поранених збільшується на 30%.




Якщо поранений дивом дістався місця, де може отримати першу лікарську допомогу, то радіти не слід: кваліфікація російських військових лікарів теж не найкраща. Балістичний захист, безумовно, робить свою справу, але поранення в голову чи хребет – однозначно вирок, таке у нашого противника лікувати у польових умовах не вміють. Сюди додаємо той факт, що серед поранених російських військових до 40% – легкопоранені, 20% – інваліди-ампутанти. Відомо, що МО РФ розмістило замовлення на виготовлення 70.000 протезів кінцівок у поточному році, що покриває далеко не всю потребу. Прогноз потреби на наступний рік – 200.000.




Зима теж має величезний вплив: запалення легень, грип, інші ГРВІ, отити, пієлонефрит, простатит, геморой – вони всі тут, в окопах. Занедбана логістика, насамперед польове лазне-пральне обслуговування, додають до цього букету грибкові захворювання, дизентерію, почастішали повідомлення про спалахи у росіян педикульозу. Штат медроти не передбачає наявності спеціалістів з їх лікування. Норми забезпечення медичним майном наявності препаратів для лікування всього згаданого або не передбачають зовсім, або в таких кількостях, що не вистачає навіть старшим офіцерам. З діагностикою в польових умовах теж вкрай сутужно. Кількість хворих російських військовослужбовців оцінюється в 40% від числа поранених.


А як у нас? Зростання інтенсивності боїв однозначно тягне за собою зростання втрат і в підрозділах ЗСУ. І ось тут слід подякувати від усієї душі людям, котрі запровадили стандарт «золотої години», рапорт дев’яти ліній, кольорові зони, етапність евакуації і купу інших медичних протоколів, запозичених в НАТО або народжених у боях 2014-15 років. Не слід вважати, що у наших все ідеально. Але питання евакуації поранених, помножене на те, що лікарів в операційній зоні у ЗСУ вчетверо більше, ніж у ворога, забезпечує показник виживання наших поранених на рівні 75%, а серед тих, хто встигнув отримати допомогу бойового тактичного медика, цей показник сягає аж 92%!




Тактична медицина: сучасна й радянська. Військові медики про те, що рятує


Бої останніх місяців показали збільшення втрат у ЗСУ, зокрема в сегменті смертності поранених, евакуація котрих на окремих ділянках була вкрай ускладнена, загальні цифри все ж лишилися на вище згаданих показниках. Противник зазначає, що багато легких українських поранених, отримавши якісну допомогу, відмовляються евакуюватися в тил та повертаються у свої підрозділи, де продовжують виконання бойової задачі, взагалі не потрапляючи до медичної статистики. Сюди ж додаємо високу мотивацію до продовження боротьби та мобілізацію внутрішніх сил організму. Про ефективність української військової медицини говорить також той факт, наприклад, що приблизно 20% поранених середньої важкості, що зазнали ушкоджень у березні, повернулися до строю вже на початку червня.


Судячи з картини, котру ми тут намалювали, створення Командування медичних сил Збройних Сил України було правильним рішенням. Звісно, воно не ідеальне, його слід критикувати, прискіпливо аналізувати діяльність, адже лише так ми зможемо мінімізувати довгострокові (читай – пожиттєві) наслідки бойових дій для наших вояків, що зазнають бойових ушкоджень у цій війні.



Источник: Руспресс